ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

  19-21 вересня 2007 р. у Львівському державному аграрному університеті відбувся Міжнародний науково-практичний форум «ЕКОЛОГІЧНІ, ЕКОНОМІЧНІ ТА ТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ». 

 

ЕКОЛОГІЧНІ, ЕКОНОМІЧНІ ТА ТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ

 

На кожному етапі розвитку людства однією з головних проблем завжди була проблема раціонального використання землі з метою задоволення всіх верств населення продуктами харчування, а промисловості – сировиною. Ступінь раціональності використання землі у вирішальній мірі об’єктивно залежить від рівня соціально-економічної обґрунтованості і урегульованості земельних відносин – відносин між усіма суб’єктами, що вступають у них з приводу власності на землю, тобто - володіння, розпорядження і користування землею. Проблема ця є надзвичайно багатоаспектною і динамічною, що обумовлює необхідність постійної уваги до можливих шляхів її вирішення стосовно кожного етапу розвитку будь – якої країни. Це потребує системних наукових досліджень теоретичного і прикладного характеру, вивчення і узагальнення зарубіжного досвіду, розвитку нових підходів та розробки заходів щодо створення відповідних умов для ефективної їх реалізації. Особливо актуальним є вирішення проблеми вдосконалення земельних відносин для України, в першу чергу – для аграрного сектору її  економіки, хоча воно має і широкий спектр соціальних аспектів.

Основною характерною ознакою, що на сьогодні різко відрізняє українську аграрну економіку від європейської, є незавершеність в Україні процесу формування ефективних земельних відносин, свідченням чого є відсутність у нас ринку землі. Ця обставина в значній мірі гальмує розвиток крупномасштабної форми сільськогосподарського виробництва, що вкрай негативно відбивається на рівні розвитку сільських територій та рівні добробуту населення, що на них проживає.

Проблема раціональності земельних відносин завжди була в зоні особливої уваги вчених, починаючи ще з часів Арістотеля, Геродота і Платона. Значне місце шляхи вирішення цієї проблеми займали у вченнях Д.Рікардо, У.Петті, А.Сміта, К.Маркса, Ф.Енгельса, В.Мірабо, Ж.Сея,  А.Тюрго та багатьох інших.  Земельними відносинами займались В.Докучаєв, С.Подолинський, М.Туган-Барановський. Серед вчених, що приділяли велику увагу проблемі вдосконалення земельних відносин в період їх реформування в Україні, варто назвати В.Амбросова, В.Горлачука, Б.Данилишина, Д.Добряка, С.Дорогунцова, А.Лисенького, Л.Новаковського, В.Месель-Веселяка, П.Руснака, П.Саблука, А.Сохнича, А.Третяка, М.Федорова, М.Хвесика, І.Червена, В.Юрчишина. Об’єктивно пов’язують необхідність вдосконалення земельних відносин із можливостями розвитку сільських територій І.Белебеха, Ю.Губені, В.Нелеп, М.Ступень, М.Щурик та інші. Однак спостерігається ще недостатня на сьогодні ефективність земельних відносин, внаслідок цього – низький рівень розвитку сільських територій, незадовільний добробут сільського населення, що свідчать про необхідність подальших досліджень вказаної проблеми стосовно умов і потреб сьогодення, що є особливо актуальним в контексті курсу України на підготовку економіки до євроінтеграції і відповідної необхідності підвищення рівня конкурентоспроможності продукції АПК України.

Обговоренню саме такого широкого кола проблем і був присвячений Міжнародний науково-практичний форум “Екологічні, економічні та технологічні аспекти раціонального використання земельних ресурсів”, який успішно пройшов у Львівському державному аграрному університеті 19-21 вересня 2007 року в рамках виконання Програми щорічних міжнародних наукових форумів у ЛДАУ під загальною назвою “Теорія і практика АПК”, започаткованої ще у 2000 р. Цьогорічний Форум характерний тим, що під час його проведення Львівський державний аграрний університет святкував і славний ювілей свого землевпорядного факультету, якому виповнилося 60 років від часу його заснування.

Серед більш як 250 учасників Форуму були присутні відомі науковці з Вищої сільськогосподарської школи у Варшаві, Вищої інженерійно-економічної школи в Ропчицях, Жешувського Інституту агрофізики Польської АН, університету, Люблінської рільничої академії, Краківської рільничої академії (Польща), Інституту фізіології і генетики тварин Чеської АН, Української академії аграрних наук, Львівської фінансової академії, Львівської комерційної академії, Національного лісотехнічного університету України, Серед учасників Форуму були начальники головних обласних управлінь та районних відділів земельних ресурсів Волинської, Закарпатської, Київської, Львівської, Рівненської, Чернівецької та інших областей, начальники міських управлінь земельних ресурсів м. Львова, Дрогобича, Червонограда, Самбора та інших.

Виступаючи на пленарному засіданні Форуму, Голова його Міжнародного наукового комітету, ректор ЛДАУ академік УААН, доктор біологічних наук, професор Володимир Снітинський наголосив на важливості і значенні піднятої вкрай гострої проблеми для країни. Аналізуючи основні засади використання земельних ресурсів в Україні, академік В.Снітинський звернув увагу на недосконалість діючого земельного законодавства, в результаті чого в Україні на повну силу працює тіньовий земельний ринок. Селяни розпродають задешево свої паї, потерпають від земельного рейдерства фірм, які під прикриттям судів скуповують документи на їхні ділянки, сільські ради своїми рішеннями змінюють цільове призначення земель для подальшого їх перепродажу, в результаті чого половина українських земель вже перебуває у приватних руках. На його думку, ситуація в суспільстві є надзвичайно складною і земельне питання може стати своєрідним каталізатором розвитку наступної політичної кризи в Україні. А земельне питання має дуже комплексний характер, оскільки включає багато аспектів, в т.ч. проблеми оцінки землі,  оптимальні розміри земельних ділянок, потреби держрезерву, відносини з іноземцями,  відповідальність за нецільове використання сільськогосподарських угідь та багато інших. Корінь усіх цих проблем - у відсутності єдиної, виваженої, науково-обґрунтованої державної аграрної політики. Землевпорядний факультет Львівського державного аграрного університету вніс великий вклад у розвиток аграрної науки і освіти, підготував для сільськогосподарського виробництва десятки тисяч висококваліфікованих інженерів-землевпорядників, проте багато цінних рекомендацій і пропозицій вчених університету щодо удосконалення земельних відносин та покращення використання землі ще залишаються не реалізованими.

Присутній на засіданні Заступник Голови Львівської обласної державної адміністрації з питань агропромислового комплексу Іван Стефанишин зупинився на питаннях раціонального використання земельних ресурсів у регіоні, зауваживши, що вона має як загальнодержавний, так і регіональний характер та відповідні особливості, оскільки такого дрібноземелля, яке має місце у сільському господарстві Львівської області, напевно не має жодна інша область, що накладає специфічний відбиток на формування структури обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. Необхідне укрупнення земельних масивів і на цій основі – укрупнення виробництва, що є можливим на базі розвитку кооперації та інтегративних зв’язків.

Д.е.н., проф., академік УААН, заступник директора Інституту земельних ресурсів Леонід Новаковський відзначив, що за період з 15 березня 1991 року в Україні здійснено багато роботи щодо реалізації комплексу заходів земельної реформи, проте цей процес відбувався здебільшого спонтанно і без належного контролю зі сторони державних органів, наслідком чого є існуючі на сьогодні негативні наслідки, що проявляються у зниженні продуктивності сільськогосподарського виробництва, низькому рівні використання земельних ресурсів та наявності тенденції до погіршення їх якості, неефективності орендної форми цього використання, зростання рівня проблемності використання особливо цінних земель. Серед основних, вкрай необхідних заходів з підвищення рівня раціональності використання земель академік Л.Новаковський назвав розробку програми завершення реформи земельних відносин з вирішенням питання охорони земельного фонду, здійснення землеустрою та ведення земельного кадастру; створення повноцінного правового поля для регулювання земельних відносин з розробкою системи стандартизації і нормування у галузі використання земель; кардинальне поліпшення політики держави, самоврядування та громадського контролю за охороною та використанням земель; вдосконалення системи управління та структури органів, що забезпечують  регулювання земельних відносин.

Д.е.н., професор, член-кореспондент УААН,  академік-секретар Української академії аграрних наук Антон Третяк детально проаналізував основні позитивні та негативні сторони і наслідки проведення в Україні земельної реформи, зазначивши, що в країні створені правомочності, які формують правові та економічні відносини власності на землю. Загалом, на думку А.Третяка, за політизованість питання приватної власності на землю, відсутність ефективної земельної політики вимагають зміни пріоритетів у здійсненні земельної реформи. Ним запропоновано три основні принципи, що мають бути покладені в основу формування сучасної земельної політики: забезпечення надійного захисту прав власності на землю, який сприяє підвищенню добробуту населення, у т.ч. завдяки розширенню ресурсної бази таких груп населення, як сільське, чиї права на землю в багатьох випадках урізаються або не визначаються; сприяння і підтримка соціально спрямованого розподілу і використання земель; спрощення процесу обміну земельними ділянками і їх розподілу, у т.ч. і як об’єкта нерухомого майна для практичного використання, за конкурентною вартістю через ринок, а також за регульованими державою каналами.

Почесний доктор Львівського державного аграрного університету, декан економічного факультету Вищої сільськогосподарської школи у Варшаві (Польща), доктор економічних наук, професор Богдан Клєпацький широко висвітлив досвід Польщі у розвитку системи державного регулювання ринку землі, звернувши основну увагу на трансформаційні процеси у правових та економічних відносинах власності на землю, що відбулися в країні у зв’язку із її вступом до складу Євросоюзу, а також ті, що мали місце в період підготовки до цього вступу. Реалізація спеціальних програм Євросоюзу з розвитку економіки Польщі сприяла зростанню зацікавленості польських сільськогосподарських виробників можливостями розширення своїх земельних площ шляхом їх купівлі з державного фонду. Проте основна частина трансакцій такого характеру має місце на так званому приватному ринку (70-80%). Ціна на землю в Польщі має чітко виражену тенденцію до зростання, хоча й надалі залишається на найнижчому рівні серед країн ЄС, наближеному до рівня у скандинавських країнах. Аналогічно зростає попит на оренду сільськогосподарських земель і, відповідно, підвищується розмір орендної плати. Продаж землі іноземцям в Польщі поки що є досить обмеженим. Важливим чинником ефективного розвитку ринку землі у Польщі є відпрацьована система земельного законодавства, яка максимально наближається до європейської.

Проректор з наукової роботи ЛДАУ, зав. кафедри економіки підприємства та міжнародної економіки, д.е.н.,  проф. Георгій Черевко у виступі на тему “Земельні відносини та ринок землі” підкреслив історичний характер земельних відносин та високу актуальність проблеми їх удосконалення сьогодні в Україні, особливо у аграрній сфері української економіки. Оперуючи конкретними даними, він переконливо довів, що встановлення ефективних земельних відносин, які характеризуються суспільними відносинами між людьми, пов’язаними з володінням і користуванням землею, і є складовою всієї системи виробничих відносин кожної даної історичної епохи - найважливіша умова раціонального використання землі. Серед проблем і наслідків земельної реформи в Україні Г.Черевко представив втрати аграрного потенціалу та зарубіжних ринків збуту продукції, ріст кількості безробітних на селі, погіршення землевпорядкування, зниження якості ґрунтів та  продуктивності земельних угідь у сільськогосподарському використанні, надзвичайну роздробленість виробників сільськогосподарської продукції та абсолютно безперспективне і неефективне зміщення основної питомої ваги у виробництві сільськогосподарської продукції в сторону індивідуального сектора. На його думку, оцінюючи всі “за” і “проти” стосовно ринку землі і беручи до уваги досвід вирішення цього питання в інших країнах, як більше, так і менше розвинених, можна зробити висновок про доцільність впровадження такого ринку. Такий крок є логічним продовженням земельної реформи, без якого не можна говорити хоча б про якийсь конкретний рівень її завершеності. Якщо вже Україна задекларувала свою прихильність ринковій економіці, то, в ній, відповідно, повинні діяти і принципи  такої економіки. Земельний ринок існує у всіх розвинутих країнах. Інша справа, що ступінь і форма його практичної реалізації в кожних конкретних умовах залежить  від  міри врахування цих умов. При цьому, розуміти ринок слід значно ширше, ніж просто трансакції купівлі-продажу землі. А запроваджений сьогодні мораторій на купівлю-продаж землі є досить віртуальним, оскільки факти свідчать про існування в країні нелегітимного земельного ринку, який, проте, функціонує нібито в рамках правового поля, оскільки варіантів обійти діюче у нас право є дуже багато. Успіх земельних реформ і ефективність впровадження та функціонування ринку землі залежать від рівня їх наукової обґрунтованості, ступеня виваженості державного регулювання та міри узгодження інтересів учасників трансформацій і земельноринкових трансакцій. Ефективність, справедливість і економічна та екологічна безпека ринку землі для України, в кінцевому підсумку, буде залежати від того, в чиїх інтересах цей ринок буде функціонувати і хто конкретно буде представляти інтереси держави в процесі державного регулювання земельноринкових трансакцій.

Зав. кафедри бухгалтерського обліку та аудиту ЛДАУ, доктор економічних наук, професор Ігор Костирко висвітлив окремі проблеми процесу упровадження інституту приватної власності на землю та перетворення її на товар в частині впливу цього процесу на трансформацію просторово-організаційної структури сільськогосподарського виробництва та формування крупнотоварних агропромислових форм  виробництва. Було показано особливості впливу орендних відносин, як початкової стадії функціонування ринку землі, на формування сучасної організаційної  структури землеробства та можливі соціальні наслідки цих процесів. Висловлено припущення, що впровадження інституту приватної власності на землю внесе значні корективи у функціонування всього ринкового механізму, відбудуться значні зміни в територіально-виробничій організації землеробства та радикальні трансформації форм сільськогосподарського виробництва, існуючої організаційної структури, оскільки земля, як фактор виробництва, буде включена в процес концентрації. Проблема полягатиме в реалістичному прогнозуванні очікуваних наслідків такої інституціональної зміни та їх впливу на соціальні процеси, що відбуваються на селі.

Д. с.-г. наук, професор ЛДАУ Володимир Лихочвор, аналізуючи можливості і перспективи розвитку агротехнологій  в контексті підвищення ефективності використання земельних ресурсів, зазначив, що в силу історичних аспектів розвитку сільського господарства українська аграрна наука несе певну відповідальність перед людством за те, в якому напрямі будуть розвиватися сучасні технології у рослинництві, оскільки незаперечним є факт, що скрізь на планеті, де є чорноземні ґрунти ( Україна, Молдова, Казахстан, Канада, США, Аргентина, Бразилія і Росія), живуть і обробляють землю українці – найдавніша хліборобська нація світу. Дуже обережно слід ставитись до технології нульового обробітку ґрунту, оскільки в наших умовах вона може спричинити його потужне забруднення. Аналогічна осторога потрібна стосовно використання генетично модифікованих сортів – економічного ефекту їх застосування практично не дає, а наслідки екологічного та соціального характеру поки що важко передбачити. Найбільш перспективними є інтенсивні та особливо - біологічні технології, які дозволяють одержувати екологічно чисту продукцію і при цьому не погіршувати якість ґрунту.

          Детальне обговорення зазначених та багатьох інших дотичних до даного питання проблем мало місце в ході проведення конференцій Форуму, що відбулись на факультетах ЛДАУ: Розвиток земельних відносин в умовах ринкової економіки; Сучасні технології виробництва продукції рослинництва і проблеми охорони довкілля; Інженерне забезпечення раціонального використання земельних ресурсів; Економіко-правові аспекти вдосконалення земельних відносин; Будівництво, архітектурні та містобудівельні вирішення будівель, споруд та комплексів агропромислових підприємств і сільських поселень в умовах екологічних, економічних та технологічних вимог використання земельних ресурсів.

По результатах роботи Форуму та його конференцій учасниками були опрацьовані та схвалені Ухвала і Рекомендації щодо підвищення раціональності використання земельних ресурсів, які включають наступні моменти.

1.     Суттю всіх аграрних реформ, що мали місце в історії розвитку людства, завжди був переділ власності на землю між суб’єктами державної, комунальної і приватної власності. Мета кожної аграрної реформи – утворення реального власника земельної ділянки, який може найефективніше її використати, що в кінцевому підсумку сприяє вирішенню проблеми підвищення ефективності аграрної сфери економіки і на цій основі – забезпеченню продовольчої безпеки і економічної незалежності країни.

2.     Не дивлячись на те, що в Україні завершується третій етап земельної реформи, не вирішеними залишається широке коло проблем, пов’язаних із забезпеченням раціонального використання й охорони земель: не проведено інвентаризації земельного фонду держави, не створено передумов для обґрунтованого розподілу земель за цільовим призначенням з врахуванням державних, громадських та приватних інтересів; не вирішено питання організації використання та впорядкування сільськогосподарських земель; не сформовано раціональної системи землеволодінь і землекористувань, для створення екологічно збалансованих агроландшафтів; не розробляються схеми землеустрою,  проекти землевпорядкування сільськогосподарських підприємств, та інша документація із землеустрою.

3.     Впровадження ринку землі в Україні, як логічне завершення головного етапу земельної реформи, є об’єктивно необхідним і його реалізація вимагає:

Ø  створення відповідної нормативно-правової бази, яка б обмежувала небажані способи використання сільськогосподарських земель;

Ø  розробки методики реальної оцінки вартості землі для формування її стартової ціни в ринкових умовах реалізації та для включення вартісного ресурсу землі до складу економічної субстанції;

Ø  створення відповідної інфраструктури земельного ринку із системою іпотечного кредитування та відповідного банківського обслуговування;

Ø  організації інформаційної бази і системи;

Ø  налагодження системи підготовки кваліфікованих кадрів для роботи на ринку землі;

Ø  забезпечення системи державного регулювання земельного ринку.

4.     Основні моменти запровадження в країні ринку землі: облік землі (земельний кадастр), земельна реформа, ціна землі, оцінка землі, власність на землю, оподаткування земельноринкових трансакцій, загальна інформованість всіх учасників земельного ринку, державне регулювання цих процесів, економічна і екологічна безпека країни в контексті проблем ринку землі.

5.     Основним принципом державної земельної політики повинна бути абсолютна зацікавленість держави у створенні умов для максимально ефективного використання кожної одиниці земельних фондів, у чиїй власності вона б не перебувала. Однією з таких умов є консолідація однорідних за використанням земельних масивів, що стане можливим в умовах запровадження в країні ринку землі. Не менш важливими моментами цієї політики повинно стати розробка системи стимулів раціонального використання землі та важелів його регулювання, підвищення рівня відповідальності за нераціональне її використання та зміну цільового призначення.

6.     Головним питанням, яке повинно бути вирішено сьогодні, є питання реальної власності на землю для тих, хто її непевно оброблятиме. Для цього слід:

Ø  провести моніторинг стану експлуатації земель сільськогосподарського призначення за останні п’ять років та інвентаризацію сучасного її стану, тобто привести до ладу дані Земельного кадастру;

Ø  на його основі скласти перелік господарств, які успішно працювали протягом цього періоду;

Ø  керівникам цих господарств надати право позачергово купувати землю протягом визначеного часу;

Ø  запустити процес продажу землі без змін напрямів землекористування.

7.     Логічним продовженням реалізації земельної реформи після впровадження ринку землі може бути організація викупу державою землі у землевласників і передача її кваліфікованим землекористувачам з обов’язками сплачувати ренту державі.

8.     Основними наслідками реалізації наведених пунктів 3-7 будуть:

Ø  концентрація земельних ресурсів в одних грамотних і вмілих руках, що забезпечить їх ефективне і екологічно безпечне використання;

Ø  зацікавленість банків у кредитуванні сільського господарства через появу нормальної і надійної застави – землі;

Ø  підвищення ефективності використання кредитів сільськогосподарськими підприємствами, оскільки в іншому випадку вони втратять найдорожче – свою землю;

Ø  концентрація виробництва, а на цій основі – поглиблення спеціалізації, розвиток кооперації та агропромислової інтеграції та загальне підвищення ефективності аграрної сфери економіки і добробуту сільського населення;

Ø  скорочення штатів податківців, працівників Пенсійного фонду та інших непродуктивних працівників;

Ø  поява потреби у висококваліфікованих спеціалістах – агрономах,  економістах, землевпорядниках, будівельниках, архітекторах, ветлікарях, зоотехніках, агрономах, механізаторах та інженерах, доярках та інших, без яких неможливо буде здійснювати крупно масштабне виробництво, як це було за часів існування таких господарств, що створить умови для кадрової конкуренції і відповідного зростання рівня матеріальної винагороди цих категорій працівників;

Ø  переоцінка вартості наукових розробок та наукового рівня їх авторів.

8.Вирішення проблеми підвищення рівня добробуту сільського населення   та розвитку сільських територій передбачає комплексне розв’язання значної кількості взаємопов’язаних питань, які можна зформувати у чотири групи, що утворюють основні напрями подальших її досліджень:

Ø  вдосконалення земельних відносин як основи гармонізації системи економічних відносин в регіонах та бази для налагодження розвитку регіонального підприємництва і його диверсифікації;

Ø  зрівноважений розвиток сільських територій, який ґрунтується на органічному поєднанні динамічного розвитку економічної, соціальної та екологічної сфер;

Ø  розвиток системи державної підтримки економічного, соціального та екологічного розвитку сільських територій;

Ø  вдосконалення адміністративно-територіального устрою та підвищення економічної і соціальної активності місцевого самоврядування.

 

Голова робочого комітету Міжнародного форуму,

проректор з наукової роботи ЛДАУ, д.е.н., проф.                      Георгій Черевко

Відповідальний секретар Міжнародного форуму,

зав. кафедри економічної теорії ЛДАУ, д.е.н., проф.                 Федір Горбонос

Член робочого комітету Міжнародного форуму,

асистент кафедри земельного впорядкування ЛДАУ                Галина Земляна

           Автори статті «ЕКОЛОГІЧНІ, ЕКОНОМІЧНІ ТА ТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ”  просять перерахувати гонорар за статтю у фонд розвитку редакції журналу «Економіка АПК» і дають редакції право на редагування і зміну обсягів статті відповідно до можливостей журналу щодо можливостей її опублікування.

 

 

Г.В.Черевко

   • На головну
Всі права захищені.
© Триноженко Дизайн Група